Куди вступати у 2026 році? 7 помилок, яких потрібно уникнути перед вступом

Вибір першої професії та університету припадає на непростий період у житті підлітків. Їхній мозок намагається стати більш ефективним і активно трансформується. Префронтальна кора, що відповідає за ухвалення рішень, планування та поведінку, ще не до кінця сформована. Хочуть цього дорослі чи ні, але в цей період мозок дитини покладається на мигдалини, які керують емоціями, інстинктами та імпульсами. Не надто вдалий час для ухвалення важливих рішень. Дипломована профорієнтаторка майбутнього Ірина Зарецька-Котруце запевняє: існують інструменти, покликані допомогти батькам екологічно спрямувати дитину, відфільтрувати зайве та зробити точний вибір навчального закладу для вступу.

1. Вибір професії на основі уявлень і здогадок, а не чітких і конкретних знань про неї.

У різні роки від 40 до 42% українців працюють не за спеціальністю. Причин цьому безліч — від «за мене вибір зробили батьки» і «я не можу знайти роботу у своїй сфері» до «вступав і не мав уявлення про конкретні завдання цієї спеціальності». Наприклад, дитина хоче стати юристом і мріє боротися за права тварин. Але часто вона не розуміє, що ця професія передбачає гори монотонної роботи з документами, а інколи й захист компаній або людей, чиї погляди та інтереси суперечать усьому твоєму єству.

2. Неправильна стратегія — робити вибір, виходячи з престижних професій сьогоднішнього дня.

Візьмімо тих самих юристів. Кілька років тому, кого б не запитали — усі навчалися на юридичних факультетах, адже такий диплом обіцяв кар’єру, престиж і гроші. Але вже у 2020 році на одну вакансію припадало цілих 8 резюме. Тобто пропозиція значно перевищує попит. Також найближчим часом знизиться попит на спеціалістів у сфері координації проєктів та менеджерів середньої ланки.

3. Часто батьки та діти потрапляють у таку пастку мислення: вони вважають, що обирають одну спеціальність на все життя.

По-перше, саме слово «професія» поступово застаріває. Уже зараз можна говорити про те, що одна з ключових вимог до успішного спеціаліста — готовність постійно вчитися та перевчатися. А вмайбутньому для виконання конкретних задач потрібно буде володіти навичками з абсолютно різних сфер і балансувати на межі кількох професій.

4. Враховуйте, що ринок праці змінюється швидко, і ця швидкість лише зростатиме.

Але за всіма модними тенденціями не наздоженеш, тому краще обирати не професію, а вид діяльності, який підходить особистості підлітка і в якому йому буде цікаво розвиватися. До того ж навіть на етапі навчання можна змінити факультет або перевестися в інший університет. У цьому немає нічого страшного. Немає причин витрачати дорогоцінний час на те, чим у перспективі ти не хочеш і не будеш займатися.

5. Наступне хибне уявлення — улюблений шкільний предмет = майбутня професія.

Наприклад, якщо добре дається англійська, то потрібно вступати на перекладача; якщо дитина любить літературу — йти в журналісти або на філфак. Але найчастіше хороші знання зі шкільного предмета не дають абсолютно жодної гарантії професійного успіху в цій сфері.

6. Вічна скарга підлітків — батьки вважають, що знають, як краще.

Із великої любові та бажання дати дитині найкраще майбутнє мама й тато наполягають на виборі певної спеціальності, хоча дитині подобається зовсім інша. Але річ у тім, що для сучасних дітей фрази на кшталт «Нікому не подобається його робота» чи «Спочатку отримай диплом кібернетика, а потім іди працювати куди хочеш» — не працюють. Рано чи пізно внутрішнє «Я» дасть про себе знати.

7. І остання помилка — вступати через страх опинитися без грошей або через суспільний тиск.

Типові питання: «Що буде з моїм життям, якщо я взагалі нікуди не вступлю?» Або улюблене: «Усі вступили, а ти будеш тинятися без діла? Так не піде». Найчастіше такі конфлікти закінчуються тим, що батьки натиснули та змусили вступити до «нормального» вишу й на «нормальну» спеціальність, але в результаті син чи донька не донавчається або не працює за спеціальністю. П’ять важливих років життя — марно.

Перше, про що варто пам’ятати: дитина не зобов’язана втілювати в життя кар’єрні мрії батьків. Підштовхніть її до самостійного вибору, але не нав’язуйте свою думку. Завдання мами й тата на цьому етапі — допомогти виявити, які навички, схильності та природні таланти є у підлітка, що для нього важливо як для особистості, що цікаво, де і за яких умов він почувається комфортно. Нижче я покажу вправу, яка допоможе в цьому розібратися.

Також я рекомендую вивчити, які існують спеціальності. Починати можна з Класифікатора професій, у якому зафіксовано основну інформацію про більшість напрямів діяльності. Цей документ не встигає за часом і містить багато застарілих спеціальностей, а нових у ньому немає, але переглянувши його, ви зможете мати точку відліку. І тут я звертала б увагу не лише на ті сфери, які цікавлять батьків, а насамперед — на те, до чого лежить душа у дитини.

Завжди добре на кілька днів стати тінню професіонала. Наприклад, ви визначилися, що дитині подобається маркетинг. Спробуйте організувати для неї екскурсію до відповідного відділу у вас на роботі. Нехай посидить, послухає, розпитає тих, хто вже реально працює в цій сфері. На літо завжди можна знайти практику, стажування або попрацювати волонтером у сфері, яка цікавить підлітка. Це ще один спосіб переконатися у правильності свого вибору.

При цьому важливо розібратися з тим, які професії дійсно затребувані зараз і які будуть затребувані через 5–10–15 років, коли сьогоднішній підліток закінчить університет.

Профорієнтація — чудовий інструмент, який допомагає визначити сильні та слабкі сторони дитини, її мотивацію, бажання, а також виявити сфери діяльності, про які вона навіть не підозрювала, що вони можуть їй подобатися.

Не всім і не завжди потрібна вища освіта. Ба більше, не всім потрібно прямо зараз вирушати «гризти граніт науки». У всьому світі для таких дітей чудово працює gap year — рік або два, коли випускники шкіл подорожують, працюють офіціантами, проходять стажування, намагаються зрозуміти себе. Через деякий час, коли вибір робиться не «з-під палки», професія обирається усвідомлено, а навчання приносить не лише диплом, а й відчутні кар’єрні результати.

Підліткам властиво знецінювати свої інтереси. Наприклад, якщо хлопець знає світових футболістів в обличчя і по іменах, не пропускає жодного матчу, ходить на тренування, то часто цей інтерес він навіть не розглядає як можливий кар’єрний шлях. «Ну я ж не стану професійним футболістом», — каже він. Так, можливо. Але є ще журналістика, робота PR-спеціалістом у улюбленій команді, пошиття форми, організація матчів.

Щоб обрати спеціальність, потрібно знати себе, розуміти свої бажання, потреби, мотивацію. Не кожен підліток може похвалитися такими знаннями про себе. Але все ж є «гачок», на який можна спробувати спіймати майбутню професію.

Існує дуже цікава вправа — «Формула вибору професії». Вона допомагає визначити, до чого лежить душа у дитини і в якій сфері їй буде цікаво отримати освіту. Це не секретна інформація — вона є в інтернеті, але я коротко поясню.

Візьміть аркуш А4 та розділіть його на 3 колонки: «Можу», «Хочу» і «Треба».

• У колонку «Можу» підліток записує всі свої навички й уміння. Наприклад: «придумую історії, від яких сміються всі друзі»; «швидко рахую в умі»; «круто катаюся на скейті». Завдання цього етапу — вимкнути внутрішнього критика і перерахувати всі свої таланти. Навіть якщо ви граєте на гітарі, а сусідська дівчинка виграла конкурс гітаристів, а ви — ні, все одно записуємо цей талант.

• У колонку «Хочу» вносимо все, чого очікуємо від життя і що важливо отримати від роботи. Наприклад: гнучкий графік, робота в міжнародній компанії, велика команда, багато спілкування або навпаки — можливість вести індивідуальні проєкти й працювати в тиші. Усі побажання виписуємо без обмежень.
• Наступний крок — знайти баланс між «хочу» і «можу». Наприклад, я хочу працювати в європейській креативній агенції й жити в Лондоні. Чи достатній у мене рівень англійської? Якщо так — рухаємося далі. Якщо ні — у колонку «Треба» записуємо: підтягнути іноземну мову. І так за кожним пунктом.

Крім того, у третю колонку варто додати все те «треба», що буде необхідним на ринку праці через 5–7 років: креативне мислення, уміння працювати в команді, здатність мирно вирішувати конфлікти, а також технічні та професійні навички.

1. Як я можу приносити користь іншим? Адже який сенс у діяльності, що не приносить користі?
2. Як я можу реалізувати себе після завершення навчання? Від того, що хтось чудово пише оповідання і зберігає їх десь на Google Drive — користі мало. Тому важливо разом із професійними навичками розвивати soft skills та інші супутні якості: комунікацію, самопрезентацію, уміння нестандартно вирішувати завдання.
3. Що б я хотів(ла) робити, якщо б знав(ла), що в мене точно вийде? Якби не існувало перешкод і труднощів, але була гарантія успіху — яку діяльність я б обрав(ла)?
4. Чи можу я щодня виконувати роботу, за яку добре платять, але яка мені категорично не подобається?
5. Наскільки важливі гроші для мого майбутнього? Скільки я хочу заробляти, щоб забезпечити свої матеріальні та духовні потреби.
6. Які 5 кар’єр я б хотів(ла) спробувати за життя? Чим би я займався(лася) з найбільшим задоволенням?
7. Яке заняття є для мене найбільш нудним? Чим би я ніколи не став(ла) займатися? Чим це відрізняється від того, що приносить мені задоволення?

І наостанок — поділіться власним професійним досвідом. Пригадуйте як позитивне, так і негативне у своїй історії кар’єрного шляху. Досвід «із вуст у вуста» інколи не менш цінний, ніж десяток профорієнтаційних тестів, які пройде підліток.

У розмові з майбутнім студентом важливо проговорити, що хоч вибір професії й важлива справа, але він не визначає все життя наперед. Це схоже на вибір сорочки під час онлайн-шопінгу: на фото вона виглядаєкрасиво та привабливо, але коли вдягаєш — бачиш, що щось не підходить за кроєм, кольором чи тканиною. Так само і з професіями: «моє» чи «не моє» стає зрозумілим лише після «примірки» у реальному житті.